Контракт про розробку програмного забезпечення

Контракт на розробку ПЗ є по своїй суті змішаним договором та включає в себе елементи:

1. договору про надання послуг (в частині, наприклад, технічної підтримки, консультацій, управління проєктом),
2. договору про виконання робіт (підряд) (в частині створення самого ПЗ),
3. договору про створення об’єкта інтелектуальної власності (адже ПЗ є об’єктом авторського права).

Верховний суд у своїх правових позиціях не згадує елементи договору про створення об’єкта інтелектуальної власності при характеристиці договорів на розробку ПЗ, проте на наше переконання це є очевидним та чи не найголовнішим елементом такого договору.

Що обов’язково потрібно передбачити в контракті, щоб не втратити гроші?

Перш за все договір повинен бути обов’язково укладений у письмовій формі. Немає письмової форми = нікчемність договору = відсутність будь-яких прав на ПЗ.

1. Предмет договору. В самому договорі він може бути доволі абстрактним на кшталт “розробка та тестування програмного забезпечення”. Але обов’язковим додатком повинні бути ТЗ, SoW, SRS, SLA та інші, де буде максимально детально описано вимоги до продукту. Гарно описані вимоги = відсутність недобросовісності з боку розробника;
2. Модель роботи: чи це система Waterfall чи Agile. Від цього буде залишити формат оплати, актування, строки розробки та інші важливі моменти;
3. Формат спілкування між сторонами: якщо ви не плануєте контактувати з розробниками особисто, в договорі потрібно це чітко прописати: “комунікацію з розробником здійснює уповноважена особа …”. Обов’язково фіксуються електронні пошти, номери телефонів, які прив’язані до месенджерів, ніки у jira/trello та інших програмах, які використовуються під час роботи. Відсутність таких положень = проблеми з доказуванням у випадку спорів;
4. Інтелектуальна власність. Чи не найважливіших розділ у контракті, який повністю регулює процес передачі прав ІВ на ПЗ. Обов’язково прописується, з якого моменту, в якому обсязі та на якій підставі майнові права переходять до замовника. Якщо це є доцільним та не нашкодить компанії – можна закріпити право розробника на використання об’єктів у портфоліо. Крім цього потрібно вказувати, що розробник передає і об’єктний і вихідний код, адже в законодавстві це питання належним чином не врегульовано;
5. Формат оплати: чи це fixed price, чи Time and material, чи dedicated team;
6. Положення про нерозголошення, неконкуренцію та непереманювання. Неконкуренція та непереманювання є доволі спірними з точки зору українського законодавства (якщо це не контракт з резидентом Дія Сіті), проте відмовлятись від таких положень більш ризиковано, ніж їх прописувати;
7. Підстави розірвання та односторонньої відмови. Щоб без зайвих проблем розійтись з розробником, який не виконує свої задачі, слід передбачити можливість одностороннього розірвання договору;
8. Відповідальність: штрафи за прострочення строків розробки, за неналежне виконання інших обов’язків (зокрема про нерозголошення, неконкуренцію і так далі).
9. Порядок внесення змін до договору. Як ми вже згадували відсутність письмової форми = нікчемність договору. Тому будь-які зміни до умов договору, ТЗ повинні бути оформлені письмово.

Також у контракті слід передбачати гарантії, які надають сторони, умови обробки персональних даних, підсудність спорів (якщо контракт з іноземним контрагентом), строки підтримки ПЗ, чи воно надається “як є” та інші положення.