Як ІТ-компанії захистити інтелектуальну власність? Інтелектуальна власність в ІТ контрактах.

Для ІТ-компаній питання інтелектуальної власності є одним з ключових та надзвичайно важливих, адже незалежно від напрямку діяльності, результатом роботи зазвичай виступають об’єкти інтелектуальної власності.

План:

1. Що таке інтелектуальна власність та з чого вона складається;
2. Хто є власником прав інтелектуальної власності у сфері ІТ;
3. Можливі проблеми та шляхи їх подолання.

Що таке інтелектуальна власність та з чого вона складається

Інтелектуальна власність є одним з видів нематеріальних активів та виникає на результати творчої, інтелектуальної діяльності людини.

До об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

літературні та художні твори;

комп’ютерні програми;

компіляції даних (бази даних);

виконання;

фонограми, відеограми, програми організацій мовлення;

наукові відкриття;

винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

компонування напівпровідникових виробів;

раціоналізаторські пропозиції;

сорти рослин, породи тварин;

комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

комерційні таємниці.

Отже, як бачимо, результати наданих послуг і ІТ-сфері належать до об’єктів права власності. Крім цього, комп’ютерні програми належать до об’єктів авторського права, яке є одним з блоків інтелектуальної власності (другий блок – промислова власність (ТМ, патенти і так далі)).

Право інтелектуальної власності складається з двох груп прав: особисті немайнові права інтелектуальної власності та майнові права інтелектуальної власності.

Майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

1. право на використання твору;
2. виключне право дозволяти використання твору;
3. право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;
4. інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Способами використання твору є:

1. відтворення;
2. включення до складеного твору;
3. включення до іншого твору, крім складеного твору;
4. розповсюдження примірників твору;
5. імпорт примірників твору;
6. здавання в найм або в позичку примірників твору;
7. публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки;
8. переклад;
9. переробка, адаптація та інші подібні зміни твору.

Натомість особистими немайновими правами інтелектуальної власності згідно ЦК України є:

1. право на визнання людини творцем (автором) об’єкта права інтелектуальної власності;
2. право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності;
3. інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

ЗУ “Про авторське право та суміжні права” містить дещо інший перелік, що доповнюю наведений вище:

Особистими немайновими правами автора є:

1. право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору, якщо це практично можливо;
2. право забороняти під час будь-якого використання твору згадування свого імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімом;
3. право обирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору;
4. право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору;
5. право надати назву твору або залишити його без назви;
6. право присвятити твір особі (особам), події або даті.

Ключовою відмінністю майнових та немайнових прав є те, що майнові права є відчужуваними (їх можна передати, продати іншій особі), натомість немайнові – як правило не відчужуються

Отже, як можна зрозуміти, важливим моментом для всіх ІТ-компаній є отримання майнових прав інтелектуальної власності, що надасть в подальшому розпоряджатись об’єктами ІВ, відчужувати їх, змінювати тощо.

Хто є власником прав інтелектуальної власності у сфері ІТ

Розглянемо всі можливі варіанти співпраці з ІТ-спеціалістами та особливості правового регулювання переходу прав ІВ.

Отже, можливими варіантами співпраці з ІТ-спеціалістами є наступні:

1. трудовий договір;
2. договір цивільно-правового характеру (він же ЦПХ або ЦПД);
3. гіг-контракт.

Більше дізнатись про особливості кожного з них ви можете на нашій сторінці у розділі “Блог”, де ми детально розібрали питання сторін, оподаткування, проблемних моментів тощо.

Отож, почнемо з трудового договору.

Згідно з ЦК України особисті немайнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об’єкт. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об’єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник. Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору (контракту), належать працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено цим Кодексом або договором.

Натомість ЗУ “Про авторське право та суміжні права” наводить іншу норму: майнові права на службовий твір переходять до роботодавця з моменту створення службового твору у повному складі, якщо інше не передбачено цим Законом, трудовим договором (контрактом) або іншим договором щодо майнових прав на службовий твір, укладеним між працівником (автором) і роботодавцем.

Отже, між даними нормами законодавства виникає колізія, що у 2021 році була врегульована, проте із прийняттям нової редакції ЗУ “Про авторське право та суміжні права” знову набула актуальності. Зважаючи на те, що ЦК України є актом вищої юридичної сили, застосуванню підлягають саме норми ЦК.

Договір цивільно-правового характеру (чи то з фізичною особою, чи то з ФОПом).

Згідно з ЦК України майнові права інтелектуальної власності на твір, створений за замовленням, переходять до замовника з моменту створення твору у повному складі, якщо інше не передбачено договором чи законом.

Відповідно до ЗУ “Про авторське право та суміжні права” майнові права на твір, створений за замовленням, переходять до замовника з моменту створення твору у повному складі, якщо інше не передбачено договором замовлення. Майнові права інтелектуальної власності на твір образотворчого мистецтва, створений за замовленням (крім твору, спеціально створеного як елемент комп’ютерної програми), належать його автору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, у випадку укладення договору цивільно-правового характеру, права ІВ належать замовнику, крім випадків, коли створюються твори образотворчого мистецтва (до таких творів законом віднесено скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього дизайну (у тому числі сценічного дизайну, накреслення (дизайну) шрифтів) тощо). Отже, у випадку укладення договору на розробки дизайну, права ІВ на такий дизайн залишаються у виконавця, якщо інше, звісно, не передбачити у договорі.

Гіг-контракт.

Відповідно до ЗУ “Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні” встановлено спеціальні норми, відповідно до яких особисті немайнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням гіг-контракту, належать гіг-спеціалісту, який створив такий об’єкт. Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений гіг-спеціалістом у зв’язку з виконанням гіг-контракту, належать резиденту Дія Сіті, який є замовником за таким гіг-контрактом, якщо інше не передбачено гіг-контрактом.

Отже, для різних видів договорів передбачено різне правове регулювання та питання щодо належності прав ІВ.

Можливі проблеми та шляхи їх подолання

У зв’язку з неоднозначністю нормативного регулювання виникає ряд питань:

1. як забезпечити інтереси компанії;
2. чи необхідно виплачувати додаткову винагороду за створення об’єктів ІВ.

Аби захистити інтереси компанії та забезпечити можливість використання об’єктів інтелектуальної власності, пропонуємо укладати письмові договори з усіма працівниками/підрядниками/гіг-спеціалістами, де детально прописувати факт переходу майнових прав інтелектуальної власності до замовника, обсяг таких прав та об’єкти, на які такі права переходять.

У випадку укладення трудового договору в ньому обов’язково слід зазначити, що створення об’єктів ІВ є посадовим обов’язком працівника. У такому випадку працівнику не потрібно буде виплачувати додаткову винагороду за відчуження майнових прав.

Чи можливо в інших договорах включити винагороду за відчуження майнових прав до винагороди за створення об’єкта ІВ? Вважаємо, що так, адже прямої заборони в законодавстві не передбачено.

Таким чином питання інтелектуальної власності для ІТ компаній є надзвичайно важливим та потребує детальної уваги та опрацювання. Наша команда з радістю допоможе вам у врегулюванні даного питання та якісному захисті всіх прав.